Чого варте слово високопосадовців України або «співпраця» адвоката Соколовської О. з ФСБ РФ

Останнім часом поширюються чутки про співпрацю захисника громадянина Російської Федерації Єрофєєва Є.В. з Федеральною службою безпеки РФ. Розуміючи всю відповідальність за подібні висловлювання, Головний військовий прокурор Матіос А. та Президент України Порошенко П., нехтуючи загальновідомими принципами, встановлені Конституцією України, звинуватили захисника Єрофєєва Є.В. у затягуванні судового процесу за обвинуваченням громадян РФ, що спричинило в свою чергу неначебто неможливість повернення Савченко Надії на територію України.

Не беручи до уваги сам факт «можливої співпраці захисника з ФСБ», про що зазначають посадові особи України, слід взагалі нагадати читачам та іншим зацікавленим особам про неможливість втручання в діяльність захисника, порушуючи тим самим адвокатську таємницю під час виконання професійних обов’язків адвокатом. Очевидним вбачається, що жоден з захисників у кримінальному провадженні не співпрацював з жодними службами Російської Федерації у звязку з відсутністю потреби в такій співпраці. Позиція сторони обвинувачення у провадженні була нікчемною та будувалася на доказах, які містили всі ознаки недопустимих; вина підзахисних доведена лише у зв’язку з політичною складовою справи та постійним тиском, в тому числі на суддів, задля отримання обвинувального вироку.

Незважаючи на численні європейські та міжнародні стандарти, які закріплюють професійні права адвокатів та гарантії адвокатської діяльності, імплементацію таких стандартів у законодавстві України, певні досягнення в захисті прав людини та здійсненні професійної діяльності адвокатів в Україні, починаючи з листопада 2015 року, вочевидь такі досягнення не задовольнили окремих посадових осіб правоохоронних органів – Генеральної прокуратури України та адвокати у справі Єрофєєва Є.В. та Александрова О.А. почали зазнавати все більшого тиску та переслідування в своїй діяльності з боку влади.

Доказами втручання в адвокатську діяльність зі сторони правоохоронних органів є в тому числі кримінальне переслідування адвоката, проведення обшуків у приміщенні адвоката, дискредитація адвоката в засобах масової інформації у зв’язку з належним виконанням своїм професійних обов’язків у кримінальному провадженні. Адже, інші методи впливу на адвоката зі сторони ГПУ, нажаль в нашій правовій країні Україна, відсутні.

Стандарти Ради Європи, до якої Україна входить з 1995 року, а також практика Європейського суду з прав людини вимагають забезпечення на національному рівні професійної свободи адвокатів, оскільки їх незалежність та професійна компетентність є інституційним інструментом ствердження та захисту прав людини. Сильна і незалежна адвокатура спроможна запобігти свавіллю у використанні влади, є ключовим компонентом правової системи у зрілому демократичному суспільстві.

Незалежність адвокатури становить суттєву гарантію для здійснення захисту прав людини і є необхідною умовою для отримання якісної правової допомоги. Професійна свобода адвоката означає відсутність зовнішнього впливу, включаючи неналежний вплив з боку судді, прокурора або працівників судової системи. Ключовим елементом верховенства права є збереження системи противаг і стримувань, щоб гарантувати, аби жодна із сторін, включаючи суддів та представників державних установ, не могла домінувати у судовому провадженні.

Слід зазначити, що будь-які процесуальні дії щодо адвоката (оперативно-розшукові заходи, проведення негласних слідчих дій – втручання у приватне спілкування, аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з електронних інформаційних джерел тощо) у зв’язку з виконанням своїх професійних обов’язків, прямо заборонена законом про адвокатуру та становить адвокатську таємницю.

Найнебезпечнішим втручанням в діяльність захисника у кримінальному провадженні, стало вбивство колеги Юрія Грабовського. При цьому, саме Юрій Грабовський під час судових засідань продемонстрував високий рівень професіоналізму та в повній мірі нівелював позицію сторони обвинувачення — Головної військової прокуратури ГПУ, у справі щодо «Російських ГРУшників».

Очевидно, що задля відвернення уваги громадян України від реальних обставин провадження та неналежне використання юридичних механізмів щодо повернення Надії Савченко на територію України зі сторони держави України, в особі посадових осіб, необхідно здійснити пошук винних у затягуванні кримінального провадження. Такими винними, на думку Головного військового прокурора та Президента України, став саме захисник Єрофєєва Є.

Однак, чи відповідає дійсності такі висловлювання посадових осіб?

Вважаю за необхідне нагадати, що саме сторона обвинувачення – Головна військова прокуратура в лютому та березні 2015 року не провадила доставку підзахисних у судове засідання в Голосіївський районний суд м. Києва з технічних причин. В подальшому, зник колега у провадженні – Юрій Грабовський, у зв’язку з чим відбулося відкладення розгляду справи та, як наслідок, заміна адвоката у кримінальному провадженні. На момент відкладення розгляду справи у справі «Російських ГРУшників», вирок щодо Надії Савченко на території Російської Федерації, винесений не був. У зв’язку з чим, постає цілком логічне питання, навіщо і кому було потрібно відкладення розгляду справи та вбивство колеги. Можливо для досягнення мети переговорів з Російською Федерацією щодо обміну Савченко Н. Як неодноразово декларували під час прес-конференції Президент України, Головний військовий прокурор, усі питання щодо процедури обміну Єрофєєва Є., Александрова О. на Савченко Н. вирішувалися на рівні СБУ та ФСБ. В такому випадку, хто ж саме співпрацював з ФСБ РФ? Невже захисник Єрофєєва Є.? Чи можливо інші посадові особи України…

Так, на даний час не викликає жодних сумнівів щодо реальних замовників та виконавців затягування процесу над «Російськими ГРУшниками». Усі висловлювання високопосадових осіб щодо можливої співпраці захисників у кримінальному провадженні щодо «Російських ГРУшників» є повною нісенітницею, абсурдом та не відповідають дійсності.

Останнє, про що хотілось би нагадати шановним представникам прокуратури та влади, є загальновідомі принципи міжнародних актів, ратифікованих Україною та обов’язкові для виконанню на території України.

Через створення перешкод у належному виконанні адвокатами обов’язків у справі, порушується конституційне право людини на правову допомогу, яке є ключовим при реалізації права на справедливий суд. Без забезпечення права на захист (правову допомогу) не існує правова держава, відсутнє верховенство права. У правовій державі влада зобов’язана поважати людину, не порушувати її права, забезпечувати людині правову допомогу, а винних у порушенні прав людини притягувати до відповідальності.

Пунктом 16 Основних положень ООН про роль адвокатів (1990) визначено, що Уряди мають забезпечити адвокатам:

а) можливість здійснювати їх професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання;

б) можливість вільно пересуватися і консультувати клієнта у своїй країні та за кордоном;

в) виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до визнаних професійних обов’язків, стандартів та етичних норм.

  1. Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, вони мають бути адекватно захищені властями.
  2. Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.
  3. Суд або адміністративний орган не повинні відмовляти у праві адвоката, що має допуск до практики, представляти інтереси свого клієнта, якщо він не був дискваліфікований відповідно до національного права і практики його застосування й даних Положень.
  4. Адвокат повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи, зроблені у письмовій або усній формі при сумлінному виконанні свого обов’язку й здійсненні професійних обов’язків в суді, трибуналі або іншому юридичному або адміністративному органі.
  5. Обов’язком компетентних органів влади є забезпечення адвокату можливості своєчасно знайомитися з інформацією, документами і матеріалами справи, а у кримінальному процесі — не пізніше закінчення розслідування — до судового розгляду.
  6. Уряди повинні визнавати і додержувати конфіденційності комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом в рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків».

Навряд чи завдяки даній статті зміниться докорінно ситуація щодо порушення гарантій здійснення адвокатської діяльності Генеральною прокуратурою України та іншими представниками влади. Однак, привернути увагу в черговий раз на порушення, що допускаються в Україні відносно адвокатів, у зв’язку зі здійсненням своєї професійної діяльності, вважаю за необхідне.





    Натискаючи на кнопку, я даю згоду на обробку своїх персональних даних
    1000 судових процесів позаду
    98% виграних справ
    80% клієнтів приходять за рекомендацією
    Компетентність
    Порядність
    Досягнення результату
    Індивідуальний підхід