ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Європейський суд з прав людини був створений у Страсбурзі як орган Ради Європи та розпочав свою роботу 1 листопада 1998 року. Держави-учасниці Ради Європи взяли на себе зобов’язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини, які встановлюють порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (скорочено – Європейська Конвенція з прав людини) прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою дотримання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини. Конвенція набула чинності 3 вересня 1953 року. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних та культурних прав та свобод людини у країнах-членах Ради Європи.

Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 року (текст ратифікований із заявами та застереженнями) 11 вересня цього ж року. Таким чином, Україна взяла на себе зобов’язання привести своє законодавство до міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції.

Конвенція та Протоколи до неї є обов’язковим міжнародним правовим договором, що запровадив систему наднаціонального контролю за дотриманням прав людини на внутрішньодержавному рівні.

Відповідно до положень Конвенції, суд розглядає всі питання тлумачення та застосування Конвенції та протоколів до неї лише після того, як будуть вичерпані всі національні методи юридичного захисту.

Права, що захищаються Конвенцією та протоколами до неї:

  • Право життя (ст. 2)
  • Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5) 
  • Право на справедливий суд (ст. 6)
  • Право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8)
  • Право на шлюб (ст. 12)
  • Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13)
  • Свобода думки, совісті релігії (ст. 9)
  • Право мирно володіти своїм майном (ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції)
  • Заборона позбавлення власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) 
  • Право держави контролювати здійснення права власності та вводити обмеження щодо такого права відповідно до суспільних інтересів та сплати податків та штрафів (ч. 3 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції)

Рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини з боку органів державної влади України регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV.

У статті 1 Закону № 3477-IV зазначено, що виконанням рішення виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів  індивідуального  характеру; вжиття
заходів загального характеру.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладаються на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України “Про органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів”.

Виконання рішень провадиться за рахунок Державного бюджету України

На сьогоднішній день адвокатами БЮРО подано до Європейського суду з прав людини близько 15 скарг проти держави Україна, які є допустимими та очікують на свій розгляд.





    Натискаючи на кнопку, я даю згоду на обробку своїх персональних даних
    1000 судових процесів позаду
    98% виграних справ
    80% клієнтів приходять за рекомендацією
    Компетентність
    Порядність
    Досягнення результату
    Індивідуальний підхід