Злочини проти власності (злочини майнового характеру) є однією з найпоширеніших груп злочинних діянь, які посягають на одне з найцінніших соціальних благ – право власності.
Власність – це суспільні відносини, пов’язані з присвоєнням особою засобів і продуктів виробництва.
Право власності – це право особи на річ, яким вона володіє відповідно до закону за своєю волею. Право власності включає в себе право особи володіти, користуватися та розпоряджатися річчю чи майном, що належить цій особі.
Право власності захищається Конституцією України. Статтею 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.
Також право власності захищається Кримінальним кодексом України. Адже, відповідно до КК України, протиправне позбавлення особи права власності карається законом. За вчинення злочину проти власності особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, притягується до кримінальної відповідальності.
Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи. До такого майна слід віднести: рухомі та нерухомі речі, грошові кошти, цінні папери та ін., а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
КК України містить декілька видів злочинів проти власності. До найпоширеніших з них належать: крадіжка (ст.185 КК України), грабіж (ст.186 КК України), розбій (ст.187 КК України), вимагання (ст.189 КК України), шахрайство (ст.190 КК України), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191 КК України), умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України), самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст.197-1 КК України) та інші.
Вказані вище злочини проти власності відрізняються між собою способом вчинення, а також метою вчинення відповідного злочину.
Залежно від того, яким шляхом були вчинені злочини проти власності та від способу вчинення таких злочинів (тобто: з проникненням у житло чи без проникнення; із застосуванням насильства до потерпілого чи без застосування насильства; злочин вчинений групою осіб чи однією особою; чи завдана шкода у великих чи особливо великих розмірах тощо), вид і міра покарання винного буде посилюватися.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків – за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно, його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
